починаючи з третього курсу в моєму вузі по програмі записано, що кожен студент повинен пройти практику на якомусь підприємстві.
кожен рік ми робимо курсову роботу. кожен семестр.
в кінці третього рурсу в нас була навчальна практика. вона представляє собою на меншу половину курсову, а на все що залишиться - практичні розрахунки, які в свою чергу відносяться до тьох предметів: облік, економічний аналіз (бррр...:( та аудит.вообщем геморой повний.
також в нас є обов*язковою практика в кінці 4го курсу. але про це пізніше.

а покищо розкажу про те, як я відбувався в одному з банків. так називаєма "практика в банку", яку мені організували через знайомих. хоча я цього і не дуже хотів.
проходив я цю практику в одному з банків. в філії мого міста. дозвіл брав у обласному відділенні. і все це відбувалося зі мною після другого курсу. і тривало десь тижня два.

називати банк немає потреби. малесенька філія, в якій працює 5-6 осіб: касир, два економіста-консультанта, один кредитувальник та начальниця. такасобі невеличка сім*я. і іще один-два охоронці, які , якби стояли на місці, то б зразу ж заснули.

тепер про кожного з них. по професії.
касир. самий гемор. найутомлююча і найважча робота в банку. людина прям на вєс золота. того шо не всі хочуть йти на таку роботу. та й не всіх хочуть брати. бо потрібен досвід роботи. касир повинен бути уважним. а з такою кількостю людей, які приходять в банк з метою щось заплатити, то уважним бути важко. сам я з касиршою був не знайомий та і не було коли розмовляти.

економісти-консультанти. важо сказати шо вони точно роблять. обично сидять в досівській програмі і роблять проведення по різним рахункам. ще працюють з електронними картками, обробляють первинні документи.

кредитувальник. вообще якась халява. сидиш, хтось прийде і схоче взяти великий кредит на авто чи квартиру. а ти сидиш і думаєш "а чи можна йому давати кредит?". питання різні задаєш, яка з\п, де працюєш і як довго. стандартні питання.

начальник (ця). тримає постійно зв*язок з обласною філією. питає в них всяке, працює з клієнтами і всяке подібне. теж людина занятіша не менше за касира.

в принципі всі люди адекватні. майже з усіма я познайомився за ті 2 тижні, які там відбував. причому відбував кожен день у костюмі: чорні піджачок та брюки. феєєє....

оскільки документів я ніяких про нерозголошення банківської таємниці не підписував, то писать і говорить можу все шо захочу. якшо ж б був на спражній практиці, то я б вів журнал, в який записував все, що я там бачив і робив. а так я ніх нічого не калякав писав. так... ходив для приколу. батьки надіялися шо я там хоть шось буду знать... мене там хоть чомусь навчать. хоча якраз хоть чого мене таки і навчили. обривать непотрібні кінчики країв на первинних документах (чеках, квитанціях). чесно кажучи я навіть не міг представити чого мене там могли б навчити. і не представляю до сих пір. тоді був другий курс. шо я знав? історію економічної думки хібашо. я навіть не знав шо треба питати. та і основні операції крутилися якраз в касі, а туди в мене доступу не було. часом я здогадувався про шо йде мова і питав. там всякі цифри на кредитках, дізнавався і вивішував поточний курс валюти, ціну золота та срібла, яку записував а спеціальний листок і вкладував його на стенд. часом заповняв всякі документи. але в основному мені доручали обривати, приводити в порядк чеки і квитанції та сортувати їх за порядковим номером. ось така була робота. закривалися ми в 16.00, але банк працював ще до 17.00, а в останні дні місяця, коли треба було здавати різні місцячні звіти, банк працював до 8-10 вечора.

так до чого я це веду.. вам ще цікаво? мені ні трохи. шо тоді, що зараз. все то тупо і не цікаво. я не можу зрозуміти як така робота може бути цікавою! Та хоч трошки! не ро-зу-мі-ю. хоча в нашій групі є пара людей які казали, що їм подобається рахувати числа. але то лише пару чоловік. а у нашій групі 27 чоловік. 27 майбутніх офісних крис.

я часто згадую слова мого однокласника, який навчався і вже закінчив музичну академію "цих економістів розвелося як бур*янів на городі:)".а він і правду казав. забіжу на перед і скажу тим хто мені заперечить "тии ж сам поступав в такий вуз, то чого ти тут таке гониш" шо не треба такого казати. тоді я якраз слухався батьків, а тепер з-за того шо вони мене так люблять і зроблять все шо мені було добре, тепер розплачуюся я. своїми майже дарма пройденими 4а роками життя. але це вже інша тема і історія, про яку я тут ніколи не напишу. вона назавжди залишиться в моїй голові.

ще хотів би зачепити таку тему як досвід і влаштування на роботу після вузу. так як я вже скоро мабуть випущуся з вузу як бакалавр, мене подібні питання починають все частіше і частіше сверлить одне в одне місце.
але про це ще напишу пізніше. про те як у нашій крані робиться через кума і куму. в придачу з великим шматком сала і відром горілки.

і ще одне. те шо я вище написав про роюоту в банку то є лише моє суб*єктивне мнєніє.