Там де була обласна друкарня, тепер супермаркет електроніки… Країні не потрібні книги, країні потрібні телевізори.
А так простіше, так не потрібно думати, так все подумають за тебе. Скажуть ”правду”, обговорять, зроблять висновки. Ти лише подивись, похитай головою і переключи канал.
Ти не повинен мислити, ти повинен сприймати. Як пташеня не розумне, лише ковтати, те що мама принесла у дзьобі.
До смішного доходить!!! Палиш? Вбиваєш своє тіло за власний кошт. Купуєш телевізор??? Найдорожчий купуй – це ж круто! Вливай у вуха лайно з п”ятиканального звуку! Дивись лайно на широкому екрані.
Сиди вдома дивись серіал, і не думай. Ми все зробим за тебе. Ми подумаєм за тебе, ми скажем за тебе, ми проживем життя за тебе.
Нам не потрібен ти, і ми робим так, що ти не потрібен навіть собі. Що ти знаєш про себе?
Що ти знаєш про своє місто, свою країну, свій народ???
Доки ти спиш дома в своєму кріслі, перед Великим Брехуном ми продаєм, продаєм, продаєм. Завтра, все що ти колись бачив, пам”ятав, любив буде продано.
І ти лишишся сам – тупий, товстий, нерозумний і на біса нікому не потрібний. Повуха в боргах, які начіпляв на себе сам, і яке начіпляло на „твою” країну якесь чергове керівництво. Але ти будеш щасливий!!! Бо в тебе є телевізор, п”ятиканальний звук, кавоварка та гарненький фіолетовий тостер…

Тільки для розповсюдження в мережі
Інтернет. Тільки з екрану.

P.S. А твій екран достатньо новий і великий???

В оригіналі опубліковано в Блоґ SAS'а. залишіть коммєнт тут або в блозі.